Roma Tuz - Тобi не потрiбнi театри а тiльки вона така

Очі не танули кригою,
Вірші не пахнули м'ятою,
Вона уві сні говорила,
На ранок боролась з безпам'яттю...
Струни не грали гармонію,
Картини мовчали безсовісно,
Їх полонила інсомнія,
Шепіт кричав, а здавалось, що голосно...

Йдеш по-по-по слідах,
І може зірве дах,
Ром на твоїх вустах,
А це всього-на-всього тільки четверта...
Женеш її знову за ґрати,
Вона ніби полум'я ватри...
Тобі не потрібні театри,
А тільки вона така горда і вперта!..

Автомат в твоїх руках,
Ти стріляєш по устах.
Моя мила, що ти наробила?..
Та хіба його вина,
Що ти його до дна напоїла,
Душу спалила до тла?..